Why not USA, Alaska 2011, Ivan Buhra, po ukraińsku

Моя літня мандрівка почалася з багатьох перельотів.Вилетівши з Варшави я добрався до Сітки. Насамперед я провів 24 години в повітрі, поки летів до Сіетла, стартував у Варшаві, далі був Брюсель, а наступною посадкою було місто Чикаго, за ним Сіетл і аж звідти за кілька днів я направився у Сітку, де і провів своє літо. Канікули я провів чудово, це літо була насичене, цікаве і жарке. Перш за все почалося воно з приїзду в Сіетл, де зробив персональний номер, а за тим подався на прогулянку одним із найкрасивіших міст Америки, за кілька днів я вирушив дальше на Аляску. Сітка красиве місто, яке знаходиться біля океану, там є велика кількість островків, на яких стоять самотні будинки, та цікавий вид життя, прямо повязаний з океаном. Працював я на заводі, який знаходився в 30 хвилинах їзди від міста, сезон риби на нашому заводі почався не одразу, спочатку ми відпочивали від перельотів, насолоджувалися дикою природою лісів, ходили промаркованими маршрутами гір, які звисали над нашим заводом. Бухта, в якій знаходився наш завод була дуже мальовнича, іноді ми бачили морських котиків, які зрідка припливали до нашого заводу, щоб поживитися рибою, яка часами випадала при розвантаженні човнів. Робота почалася 4 липня, риби було дуже багато, я так наголошую, тому що працювали кожен день по 16 годин. Спочатку працював на Basket runners – носив переповнені кошики з ікрою, пізніше, в холодильниках – дуже важливе місце, де я відповідав за кількість замороженої ікри. Дані з кількістю я направляв лідеру, який у свою чергу здійснюва розрахунки. Пізніше я працював на не менш відповідальній роботі, повязаній із засоленням ікри, де я кожної хвилини засолював приблизно по 10 кілограм ікри. Пізніше мене перевели на більш лекшу роботу - Case up, розпакування і упакування ікри, це була моє останнє місце, де я працював. Іноді я мінявся з друзями місцями, раз попробував себе на місті різника риби.Нажаль, мені вона не сподобалась, виявилась занадто нудною, пізніше попробував себе і у справжніх холодильниках при температурі – 30, не сподобалось , тому що було прохолодно трішки, не зважаючи на спец одяг. Проживання і харчування було нормальним, годували три рази в день.Був шведський стіл, а жили ми у великому залі, де поміщалося 30 чоловік. Всі були з різних країн: поляки, українці, турки, філіпінці, боснійці. Не памятаю жодної сварки, все було мирно і спокійно, завжди було про що поговорити хоча часу було мало, більшу частину свого дня ми проводили на заводі. Незважаючи на завод і тяжку працю, я мав час милуватися розмаїттям лісів, які знаходилися поряд з нашим місцем праці. Бачив велику кількість птахів, таких як орли, чайки, соколи, та інші дрібніші види, також, як я вже згадував, морські котики, які плавали у нашій бухті, живлячись лососем та іншими видами риби. Ріка, яка текла з гір, була переповнена лососем, який напрявлявся вище по ріці на нерест, ріка просто кишіла рибою, різного виду та величини, десь там в горах їх чекали ведмеді, які живилися цією дорогоцінною рибою. Наш завод був одним з найкращих на Алясці, оскільки, не зважаючи на сезон риби, робота завжди була. По закінченню сезону я вернувся в Сіетл, звідки мав вильот. В Сіетлі я провів 10 жарких днів, вивчив місто ідеально, я знав, де що знаходиться, кожен день погулювався закутками цього невеликого міста. Жив спочатку в готелі з друзями, з якими познайомився на Алясці, а потім сам в хостелі, де було також багато цікавих людей, відвідав велику кількість магазинів з альпійським спорядженням, та всім, що повязане з активним відпочинком. Загалом більшу частину літа я провів працюючи, але, не зважаючи на це, залишився цілком задоволеним, заробив скільки і планував, трішки покращив знання англійської мови та більше дізнався про процес вилову та переробки риби та ікри.І звичайно, я досхочу наївся рибою та ікрою.