Why Not USA, Work and Travel, Alaska 2011, Kovbas Oksana, po ukraińsku

Привіт. Мене звати Оксана. Цього року, завдяки компанії «Why not USA», я мала незабутню можливість відвідати США. Я провела чудове літо на Алясці, отримала багато незабутніх емоції, познайомилася більше ніж з 200-ма студентами з різних куточків світу, заробила багато грошей, і насолодилася неймовірно красивими пейзажами «диких умов».

Я працювала в чудовому маленькому містечку Сітці, точніше поза її межами. Наш «Bunkhouse» та завод SilverBay знаходилися біля затоки,приблизно в 5 км від містечка. Розташування вражало своєю красою та зручністю. З одного боку були гори,а з іншого океан, все, що необхідно, щоб насолодитись красою природи, відпочити і позайматись кемпінгом.

Для мене це була перша поїздка в США, і вперше в житті я опинилася в таких незвичних для себе умовах. Я бачила на власні очі диких бурих ведмедів, китів, косаток, орлів(занесених в Червону Кигу), величезних рибин, білочок, які практично жили з нами разом  Недалеко від нашого будиночку був розташований «Bunkfire», місце, де ми збиралися після роботи і у вихідні, щоб поспілкуватися, відпочити і просто повеселитись.

Умови життя були досить хороші і зручні. Всі дуже подружились і вкінці літа навіть не хотіли прощатись, та все хороше колись закінчується, але ми хочемо ще раз це все пережити, тому в наступному році, знову збираємося відвідати штати, але не континент, а саме Аляску, з її диким життям.

В кожній історії завжди є як і хороше, так і не дуже, в нас не дуже хорошим був графік роботи, тяжко було привикнути спати по 4-5 годин,але ми привикли, і під кінець сезону, висипались навіть за 3 години сну 

Завод був досить великим і налічував багато відділів, кожен з яким спеціалізувався по певному виді риби та способу її обробки. Спочатку я працювала у відділі філе. Ця робота була просто найлегшою яку можна було придумати, мені дуже сподобалось, я займалась тим, що клала філе риби у машинку, яка виймала кісточки. Потім, коли сезон на філе закінчився, мене перевели у «Fish House», от там було неймовірно багато риби, словами не передати. Але там було так круто, весело. Ми працювали під музику, спілкувались, влаштовували змагання, іноді навіть танцювали  Супервайзери у нас були дуже хороші і різні, були і мексиканці, і філіппінці, і з Домінікани, і американці, і навіть українці.

Зараз, уже пів року після повернення зі штатів, у мені живе неймовірно сильне бажання знову туди повернутись, знову пережити все те хороше, що там було, познайомитись ще з новими людьми, побачитись з тими, хто вже був там. На жаль це буде мій останній рік студенський, і остання можливість поїхати на роботу на Аляску, але я постараюсь назавжди запам’ятати ті враження, емоції, які я там пережила, і тих друзів, яких я там знайшла.

І я раджу всім, хто має таку можливість, не сидіти на місці, а хоча б раз поїхати туди, повірте, ви не пожалієте, а можливо, як і я захочете повернутись 