Why Not USA - Work and Travel - Rok szkolny w USA / Wspomnienia / Historie / Work and Travel / Work and Travel - Wspomnienia Kateryny po ukraińsku - Alaska 2009
Dodaj do ulubionych Poleć znajomemu

Dołącz do nas

Facebook  Why Not USA na G+  Pinterest  nk.pl

Newsletter

drukuj Work and Travel | więcej

Work and Travel - Wspomnienia Kateryny po ukraińsku - Alaska 2009

31-05-2010

Мрії збуваються! Особливо, коли докласти максимум власних зусиль, знайти надійних партнерів і заручитися підтримкою рідних та друзів.

Про роботу на Алясці чула багато разів, та ніколи не могла уявити, що буду працювати на рибному заводі в Сполучених Штатах. Ставши студенткою, почала замислюватись, як з користю провести літо, відпочити, знайти нових друзів і заробити грошей. Вирішила скористатись з програми Work and Travel. Але ж яку обрати роботу? Зупинила свій вибір на Алясці. І тепер знаю, що це був найкращий вибір!

Моя мандрівка розпочалась перельотом з Варшави до Анкоріджу. Хоч переліт і тривав 16 годин, мені він виявився дуже швидким, що навіть і не встигла зрозуміти, як ми були уже на місці.

У Сієтлі ми зустріли ще двох студентів, які вже другий раз летіли на Аляску, а як потім виявилось - на той самий завод, що й ми. При виході з аеропорту нас зустріли чудові краєвиди засніжених гір та «білі ночі» Аляски. Ми зупинилися в мотелі, так як до перельоту в Накнек мали чекати ще 2 дні. Одна ніч в мотелі коштувала 20$ (умови були хороші: телевізор, душ, інтернет, з 6 до 10 ранку можна було безкоштовно поснідати).

На другий день ми спочатку виробили Social Security Number, а потім цілий день гуляли містом, ходили по магазинах, пробували американську їжу. Тут багатенько китайських кафешок, де можна досить дешево і смачно попоїсти.

До Накнеку з нами летіли ще 10 студентів – іноземців. Зустріла нас представниця Leader Creak Емілі. Дуже приємна і мила дівчина. Потім нам показали фабрику, наш робочий відділ, познайомили з супервайзером (людина яка наглядає і дає вказівки), роздали робочий одяг, постіль. Мене поселили з двома дівчатами з Польщі (з Кракова і Вроцлава), що дуже мене порадувало, так як я не дуже добре розмовляла по-англійськи. Кімната була невелика, але мені дуже подобалась.

От і настав перший робочий день, на який я з нетерпінням чекала. Американські студенти допомагали нам влитись в робочий ритм. Хоч я і не дуже добре розмовляла англійською, та змогла легко порозумітись з ними. Знайомилася з студентами з різних країх. Спілкування з американцями, філіппінцями, красивими іспанцями і колумбійцями допомогло мені швидко освоїти англійську мову.

Я працювала у відділі, де пакували заморожену рибу. Хоч робота була важкою, а в приміщенні холоднувато, час швидко біг, дякуючи цікавій бесіді при сортуванні риби, а також музиці, яка завжди піднімала настрій. Ми ділились між собою цікавими історіями з свого життя, розповідали один одному про свою країну, складали разом план подорожі по Америці. Дехто встиг навіть закохуватися! До такого ритму роботи так швидко звикаєш, що навіть не помічаєш, як швидко летить час.

Наш день розпочинався сніданком, який я інколи пропускала, бо хотіла довше поспати. Кожні три робочі години на нас чекала 15-ти хвилинна перерва, де ми отримували кружечку гарячої кави, чаю і смачненькі тістечка. А після шести робочих годин на нас чекав обід. Ой…як ми любили обід, нас годували завжди дуже смачно! Як згадаю, аж слюні течуть! Можна було проводити перерви на вулиці, на свіжому повітрі.

Після роботи в Накнеці я і ще 5 студентів полетіли на острів Кодіак. Надзвичайно красиве місце! Роботу знайшли одразу, тут аж 9 фабрик. Хоч нам тут дуже подобалось, ми сумували за Накнеком. Тут треба було самим шукати житло (близько 200$ за місяць) і за свій кошт харчуватися.

Робота була трохи легша. Lidek Creak - дуже хороша школа роботи на рибному заводі! Тут ми вже більше спілкувалися з місцевим народом – філіппінцями, які виявилися дуже доброзичливими. Вони нас часто запрошували на шашлик та частували іншими філіпінськими стравами. Дуже смачними! Я навчилася від філіппінців готувати рибу та краби. А головне – я знайшла справжніх друзів!

Роботу ми тут різноманітну мали: від чистки риби до покування, а також сортували рибу з корабля. Працювали переважно з лососем. Яка смачна риба, а ікра... А інколи ми також працювали з камбалою, крабами, навіть восьминогами.

Час дуже швидко пройшов! Подорож додому була захоплююча! З Кодіака до Анкоріджа я пливла кораблем через мальовничий Гомер(13 годин). Яка тут природа! Я не встигала натискати на кнопку у фотоапараті. Ці відчуття неможливо передати!

Потім я відвідала місто моєї мрії - Нью Йорк !!! Протягом 10 днів гостювала у своїх друзів - емігрантів з України. «Велике яблуко» виявилося величезним і дуже захоплюючим. Я побувала на Манхеттені, 5 авеню, побачила Статую Свободи, гуляла і годувала білок в Центральному Парку, пройшлася через Бруклінський міст, покуштувала китайських тістечок в Чайна таун і смачних російських вареників на Брукліні, покаталася на нью-йоркському метро і спостерігала за цілим містом з верхівок хмарочосів….

Ось так пройшло моє літо 2009! Море чудових вражень і позитивних емоцій, багато нових друзів і знайомих з різних країн світу, сотні унікальних фотокадрів – ось найголовніший результат цієї незабутньої подорожі!!!

Їдь цього року в Америку, на Аляску – привези свої незабутні враження, незабутній досвід та набитий гаманець!!!

 

КАТЕРИНА ЯВОРСЬКА =)

4.3

realizacja: Ideo

powered by: CMSEdito